За нетяжкі злочини перестануть садити до в'язниці: інтерв'ю з новим заступником голови Мін'юсту

Засуджених до довічного хочуть відпускати після 20 років в'язниці, а штат тюремників - зменшити

/ Фото: Сьогодні

Новий заступник голови Міністерства юстиції України Віталій Василик, який курирує пенітенціарну сферу, дав своє перше розгорнуте інтерв'ю на цій посаді. Сайту "Сьогодні" він розповів, як адміністрації СІЗО продають "відпустку" небезпечним злочинцям, а також про те, що нинішня система не виконує одну зі своїх основних функцій – виправну.

- Віталію Валентиновичу, раніше Ви були адвокатом, тепер керуєте тюремною системою. Складно чи легко було перебудуватися?

- Зараз в Мін'юсті підібрані люди, які в своїй більшості не працювали раніше на держслужбі. Це великий карт-бланш для команди і, зокрема, для мене. У спадок ми отримали систему, в якій практично немає плюсів. Наприклад, від радянського минулого ми отримали жаргони, сленг, касти. Таку субкультуру мають лише країни пострадянського простору. У деяких країнах є проблеми з наркотиками, корупцією, але не в таких масштабах.

- Що саме Ви маєте намір змінити?

- Ми хочемо повністю змінити підхід. Частину людей, які працюють в тюремній адміністрації, хочемо замінити на цивільних. Маю на увазі фінансові, юридичні та ресурсні служби, а також служби, які займаються захистом прав людини. Хочемо зменшити число офіцерів і атестованих співробітників через те, що значна частина засуджених можуть відбувати покарання поза в'язницями. Йдеться про людей, які не становлять небезпеки, люди, які вчинили злочини з необережності, злочини, які не несуть велику небезпеку для суспільства. Цих людей не треба ізолювати. У в'язницях повинні залишатися ті, хто несе реальну небезпеку. 9 з 10 чоловік після відбування терміну у в'язниці стають ще небезпечнішими для суспільства. У в'язницях ніхто не працює з ув'язненими в тому напрямку, щоб реально виправити їх. Ми втрачаємо цих людей. Є дані, що протягом першого тижня після звільнення з в'язниці багато хто скоює нові злочини.

- Виходить, що будуть зміни і в законах?

- Ми запланували коригувати все кримінально-виконавче законодавство. Логічним завершенням повинна стати повноцінна пенітенціарна реформа.

Також ми працюватимемо над новим Кримінальним кодексом, щоб декриміналізувати частину його статей. Наприклад, за нетяжкі злочини, вчинені вперше, можна не садити до тюрми. Замість цього – надіти на таку людину електронний браслет і контролювати її таким чином. Цей захід дозволяє людині бути в своїй родині, а не ставати гірше в тюрмі. А якщо не буде повного продуманого шляху, бачення того, що робити з відпущеними на свободу злочинцями, то ми будемо приречені на ризики і невдачі. Ми не хотіли б ризикувати. Зараз підсилюємо власну службу пробації.

- Ваші попередники десятки разів заявляли про продаж Київського СІЗО. За нової влади ізолятор продаватиметься?

- Київський СІЗО, як і одеський, чернівецький, львівський – знаходяться в потенційно привабливій для інвесторів частини свого міста. Всі ці три установи не відповідають тим стандартам, які повинні бути забезпечені для в'язнів. Ці СІЗО повинні бути переміщені на іншу територію. Немає логіки в тому, що ці установи знаходяться в центрі кожного зі своїх міст. До того ж, це небезпечно.

- Так продаватиметься київський СІЗО чи ні?

- У нас дійсно є напрацювання від наших попередників. Вони великі й я ще не встиг їх обробити. Стосовно продажу, то це не буде чисто продажем. У нас же є державно-приватне партнерство (раніше обговорювалася ідея побудови інвестором СІЗО в передмісті в обмін на отримання київського СІЗО. – Авт.). Є напрацювання того, що СІЗО не повинен перебувати в центрі міста. СІЗО перенаселений, сюди звозять ув'язнених зі всієї центральної України. Для нас це проблема. Попередньо можу сказати, що новий СІЗО може бути побудований в передмісті столиці. До речі, ще є ідея створити музейний об'єкт на базі одного з СІЗО, але точно не київського. Таким чином ми змогли б заробляти гроші. Наприклад, частина Чернівецького СІЗО. Також є ідея створити на певній частині СІЗО навчальний корпус. Щоб курсанти з самого початку бачили і розуміли, куди вони незабаром підуть працювати.

- У Мін'юсті кажуть про можливе скорочення в'язниць. Процес стартував?

- У нас дійсно непропорційно велике число персоналу на кількість засуджених. Загальна чисельність персоналу на 1 грудня 2019 становить – 33 732 посади, некомплект – 4652 посади. Останніми роками йде тенденція до скорочення числа засуджених, потрібно коригувати чисельність персоналу. При цьому потрібно розв'язувати питання поліпшення їх соціального захисту, але передусім – збільшення грошового забезпечення.

- Тобто, будуть скорочення?

- Я не хотів би називати це скороченням. Точніше сказати – почнеться оптимізація. Адже зараз в системі непропорційно велика кількість персоналу з низькими зарплатами. На жаль, досить часто – низькокваліфікованої, демотивованої. В таких умовах важко сформувати еліту, "кістяк" служби. Важливо підняти престиж служби. В системі повинні залишитися висококваліфіковані фахівці і, відповідно, повинні прийти ті, хто чітко усвідомлює суть і завдання професії.

Водночас, велика роль на формування кадрового резерву та перепідготовки покладатиметься на відомчі навчальні заклади (короткострокові курси перепідготовки, вищу освіту та ін.). Ми їх посилимо, але і вимагатимемо від них результат. В результаті залишимо кращих, які дійсно націлені працювати. Можемо навіть залучити людей з суміжних сфер. Хочемо зробити для них гідні умови і такі ж зарплати. Я хочу покласти край підбору персоналу до пенітенціарної сфери за залишковим принципом. Якщо в регіонах на 5-6 тис. грн зарплати хтось може прийти, то в Києві і інших містах-мільйонниках – ні.

- Перед інтерв'ю я опитав багатьох, хто працює в системі. У службі пробації інспектори розповіли мені, що змушені з власної зарплати платити за інтернет на робочому місці, купувати канцтовари і навіть оплачувати електроенергію для кабінетів. Погодьтеся, що це неправильно. Ви зміните це?

- Я визнаю, що люди використовували свої особисті комп'ютери та інтернет для роботи. Так, система пробації по всій Україні була поки що не повноцінно забезпечена комп'ютерами, интернетом і т.п. Можу вже зараз відзвітувати, що в результаті оптимізованих нами коштів в системі залишилося близько 300 мільйонів гривень. Ці гроші Україна не виплатила за рішеннями Європейського суду з прав людини. Простіше кажучи, країна програла в суді менше, ніж розраховувала. Так ось, ці 300 мільйонів, після того, як ми їх отримаємо, підуть на всю систему пробації. Закупимо комп'ютери для всієї системи.

- Це правда, що останнім часом сталося 6 втеч з тюрем полегшеного режиму?

- У нас дійсно час від часу стаються втечі. Чинним законодавством передбачено функціонування при виправних колоніях ділянок соцреабілітації та колоній з полегшеними умовами тримання. 2019 року з ділянок соціальної реабілітації сталося 6 втеч. Всі втікачі спіймані. І проблема не в тому, що "нікому стояти в коридорах". Нам потрібна сучасна система відеоспостереження. Крім того, загальна чисельність персоналу, який забезпечує діяльність установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, відповідно до закону України "Про чисельність Державної кримінально-виконавчої служби України", повинна становити 33% кількості осіб, які в них утримуються. І не може людина виконувати якісно ту роботу, за яку платять 5 тис. грн. Потрібно платити втричі більше. Крім того, ми отримали в спадок таку систему, де у адміністрації в'язниці можна купити вихід із СІЗО! Тимчасову свободу купували досить небезпечні злочинці для задоволення якихось своїх інтимних та інших потреб. Йдеться про одеський СІЗО. Є кримінальні провадження, все необхідне зафіксовано на відео. Другий тиждень займаюся тим, щоб звільнити причетних до цього злочину. Зараз ці люди сховалися на лікарняному.

- За які суми вони відпускали погуляти на свободу злочинців?

- Все залежало від персони і її фінансових можливостей. Як правило, розцінки коливалися від 500 доларів до 3 тис. доларів.

- Нещодавно СБУ розповіла про те, що в одній з колоній Харківської області тюремники продавали продукти, призначені для ув'язнених. Таке часто буває чи ж це виняток?

- Ексклюзивна інформація: таке розкрадання пенітенціарної системи відбувається щодня і, можливо, щосекунди. Ті, кого затримали, – це лише вершина айсберга, вершина піраміди. Мало того, я з'ясував, що працівників цієї колонії офіційно преміювали! А в тих колоніях, де не було такого, премії не видавалися. Тобто, премії не дали тим, хто відмовився працювати за такою схемою. Ми оголосили цьому війну, причому починаємо боротися зсередини, щоб був конкретний результат. Кадрові рішення підуть швидко і будуть жорсткими.

- Чи будуть заміни в керівництві колоній?

- Так, причому кардинальні. Ми хотіли б оптимізувати склад керівників. Маємо намір вибрати гідних офіцерів, які знають свою роботу.

- Тюрма покликана не тільки ізолювати злочинця, але і постаратися виправити його. Таке можливе в Україні?

- Умови, в яких перебувають засуджені, не сприяють їх ресоціалізації. Але оптимізація структури якраз і націлена на те, щоб зробити з неї контрольовану і якісну. Головна мета – зробити так, щоб людина, яка повернулася з в'язниці, змогла нормально жити в суспільстві. Є ідея посилити не каральні заходи або охорону, а роль тюремних капеланів.

Також потрібно розуміти, що для того, щоб люди, які відбували покарання, могли повноцінно повернутися в суспільство, потрібні зусилля не тільки тюремної адміністрації і служби пробації, але і самого суспільства і родичів.

- Останнім часом часто говорять про засуджених на довічне ув'язнення. Пропонують відпускати тих, хто відсидів не менше 20 років і виправився. Така ідея розглядається чи це чутки?

- Станом на листопад в Україні налічувалося 1540 засуджених на довічне. З них 23 – це жінки. Ми зараз активно дебатуємо, взявши на замітку світовий досвід. Є категорія людей в суспільстві, які вважають неправильним утримувати таких злочинців за рахунок податків. Насправді, це думка обивателя. Ні, ми не повертаємося до питання про смертну кару. Всі наукові дослідження вказують на те, що немає необхідності тримати все життя за гратами деяких із злочинців, засуджених на довічне. Є приклади, коли довічні терміни отримували ті, хто не винен. Це поодинокі випадки, але це вершина несправедливості. Тобто, зараз активно обговорюється ідея розглянути можливість звільнення деяких із злочинців, які відсиділи 20 і більше років.

- За даними поліції, телефонні шахрайства часто скоюються ув'язненими. Різними способами вони виманюють гроші у своїх жертв. Якось боротиметеся з цим?

- Злочинний світ змінюється. Ми теж не маємо наміру стояти на місці, шукаємо шляхи, як припиняти такі злочини. Нам відомі випадки, коли адміністрація "закриває очі" на дзвінки ув'язнених за допомогою мобільних телефонів. Але в паспорті реформ, який ми активно вивчаємо, є такий інструмент, як припинення GSM-сигналу на території колоній і СІЗО. Замість цього пропонується стаціонарний телефонний зв'язок для того, щоб засуджені спілкувалися зі своїми рідними та адвокатами. Проект реалістичний, але оператори можуть скаржитися на те, що сигнал може зникнути і у абонентів, які проживають поруч з в'язницями. Якщо ж в'язниця перебуває за межами міста, то впровадити таку систему буде дуже легко. Ніде правди діти, що зараз у нас є так звані "чорні зони", де адміністрація заявляє, що не може контролювати там обстановку. Чому? Через те, що, наприклад, начальник прийшов 2-3 місяці тому, його команда ще не сформована. Ми покладемо край такому явищу, як "чорні зони" – установам, в яких контроль адміністрації є номінальним.

- Чи багато в українських в'язницях іноземців? Крім громадян Білорусі і Росії.

- Станом на вересень таких було 882 особи. Найбільше з них – це громадяни Грузії, Азербайджану і Молдови. Можу сказати, що криміногенна ситуація в Україні погіршується вихідцями з пострадянських країн. За моїми даними, найбільша кількість "злодіїв в законі" до України приїхала після того, як в Грузії пройшла робота щодо "витиснення" з країни таких елементів. Україна для них стала популярною країною. В Україні теж була спроба ухвалити подібний закон, але поки що це нічим не закінчилося. Це питання потрібно розв'язувати.

- Тюрми якої країни Ви вважаєте прикладом, на який можна рівнятися Україні?

- Для нас близький і прийнятний досвід прибалтійських країн. Наприклад, Латвія. У цій країні є дві напрацювання, які запровадимо і ми. Перше – тюремна адміністрація у них не займається бізнесом. Друге – у них сильна пробація, у них не перебувають в ув'язненні люди, які вчинили нетяжкі злочини. Їхня пробація успішно працює з системою електронних браслетів.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що до українських в'язниць почали доставляти наркотики за допомогою квадрокоптера і дресированих птахів. Через таку "повітряну атаку" тюремники отримали вказівки спостерігати і за повітряним простором над СІЗО і колоніями.