Нещодавно стало відомо, що ведення в Україні обов'язкових накопичувальних пенсійзнову може бути відкладено на невизначений період. На думку міністра соціальної політики Юлії Соколовської, для цього немає умов. Зокрема, не вжито всіх необхідних законів, немає ринку інвестування та взагалі вона впевнена, що "очікування людей від цієї системи занадто великі". Замість цього міністр закликала молодих українців самим накопичувати на пенсії, не сподіваючись на державу.
Але є й інша думка: обов'язкові накопичувальні пенсії треба було вводити "вчора", це не тільки допомогло б нинішній молоді заробити собі гідні пенсії, а й прискорило б темпи зростання української економіки і вивело б з тіні зарплати. "Сьогодні" з'ясували, як краще вчинити в ситуації, що склалася тим, кому до пенсії треба працювати ще 20-30 років і більше.
Чекаємо вже 15 років
Нагадаємо: згідно з чинним законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий ще в 2003 році, українці можуть отримувати пенсії з трьох джерел. Перший діє ще з часів СРСР, це так звана солідарна система (загальний котел), куди роботодавець в обов'язковому порядку відраховує єдиний соціальний внесок (ЄСВ, 22% від офіційної зарплати працівника). Тобто нинішні пенсіонери отримують пенсію за рахунок нинішніх працівників.
Друге джерело – накопичувальна пенсія. Це коли якийсь відсоток від зарплати працівника в обов'язковому порядку відраховується роботодавцем на особистий рахунок працівника в спеціальний Накопичувальний фонд. Ця норма закону поки не працює, хоча розмови про її запровадження ведуться вже більше 15 років.
І третє джерело – теж накопичувальна пенсія, але вже за рахунок добровільних відрахувань майбутнього пенсіонера до недержавних пенсійних фондів. Норма діє вже 15 років, але нею охоплено всього кілька відсотків працюючих. Головна причина низької популярності таких пенсій – побоювання, що недержавний Пенсфонд збанкрутує, а заощадження його клієнтів пропадуть.
Особливість відрахувань до накопичувальних фондів в тому, що ці гроші – "довгі", тобто вони десятиліттями кудись інвестуються, працюють на економіку країни, примножуються, як мінімум, на відсоток інфляції або більше. І коли працівник виходить на пенсію, він отримує виплати не тільки з "загального котла", а й додаткову надбавку, яка тим більше, чим вище його офіційний заробіток. Тобто, з введенням обов'язкових накопичувальних пенсій отримувати гроші "в конверті" стане ще більш невигідно, ніж зараз, тому що зарплата вплине не тільки на основну, а й на додаткову пенсію.
На жаль, вступ в силу положення закону про обов'язкові накопичувальних пенсії під різними приводами неодноразово відкладалося. Останній раз його перенесли з 1 січня 2019 року на 1 січня 2020 р. Судячи з заяв міністра соцполітики, може бути здійснена нова відстрочка, на який час, поки невідомо.
Позиція нової влади
За словами міністра Юлії Соколовської, зараз немає "створеної інфраструктури, щоб це запрацювало". Перш за все, не прийнятий закон, який би, хто буде розпоряджатися грошима майбутніх пенсіонерів. Але вже не перший рік в Раді припадають пилом декілька законопроектів: в одних пропонується створити єдиний державний Накопичувальний фонд (НФ), в інших – передати гроші майбутніх пенсіонерів кільком великим надійним недержавним пенсфондам. Останній законопроект о накопительных пенсиях поданий до Ради у квітні 2019 року.
Поки парламентарії не визначаться з цим головним питанням, про обов'язкові накопичувальні пенсії можна забути. Не затверджений і відсоток відрахувань від зарплати (пропонується протягом п'яти-семи років довести їх від 1-2% до 7%), немає ясності, хто буде відраховувати гроші в НФ – тільки працівник або спільно працівник і роботодавець. І найголовніше: в чинному законі про пенсстрахування встановлені жорсткі обмеження, куди можна інвестувати. Зокрема, заборонено вкладати в цінні папери зарубіжних фірм і держав.