Вибори в ОРДЛО: за якими законами можуть відбутися і хто може брати участь

Якими будуть місцеві вибори в окремих районах Луганської та Донецької областей

Так звана "формула Штайнмайєра", попередньо узгоджена українською стороною на початку жовтня, що викликало величезний резонанс в нашій країні, – це історія про вибори. Про вибори виключно на території окремих районів Луганської та Донецької областей. І виключно до місцевих рад. І поки політики і громадяни дискутують, прийнятний або вкрай небезпечний для української держави запропонований у формулі механізм, спробуємо зазирнути трохи далі. І спробувати зрозуміти, якими можуть бути гіпотетичні вибори в ОРДЛО.

Що говорить Мінськ-2

Вибори на окупованих територіях (або в окремих районах Луганської та Донецької областей, як це дипломатично називається в міжнародних документах і законах України, що базуються на міжнародних угодах) – невелика, але вкрай важлива частина Мінських домовленостей. За великим рахунком, від їх результату залежатиме, хто в підсумку отримає контроль над звільненими територіями, як вибудовуватимуться взаємини Донецька, Луганська і Києва. Зрештою, успіх реінтеграції. Тож не дивно, що саме на 12-му пункті "Мінська-2" питання реалізації домовленостей застопорилося на довгі роки.

Отже, як питання місцевих виборів було розв’язано на зустрічі Нормандської четвірки в лютому 2015 року. В угоді питання виборів згадується кілька разів. Так, пункт 4 Мінських домовленостей свідчить:

"Першого дня після відводу почати діалог про модальність проведення місцевих виборів відповідно до українського законодавства і Закону України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", а також про майбутній режим цих районів на підставі зазначеного закону..."

У 9-му пункті угод присутня ще одна згадка виборів, вкрай важлива. Оскільки саме до виборів прив'язані умови відновлення Україною контролю над кордоном:

"Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту, яке має розпочатися першого дня після місцевих виборів..."

Нарешті, вже згаданий 12-й пункт Мінських угод повністю присвячений питанню виборів:

"На підставі Закону України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" питання, що стосуються місцевих виборів, обговорюватимуться і узгоджуватимуться з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках Тристоронньої контактної групи. Вибори будуть проведені з дотриманням відповідних стандартів ОБСЄ для моніторингу з боку БДІПЛ ОБСЄ".

Як видно з вищесказаного, Мінські угоди досить неконкретні в даному питанні і припускали подальше його відпрацювання сторонами. При цьому, як уже зазначав сайт "Сьогодні", Мінськ-2 взагалі неконкретний, що дозволяло сторонам інтерпретувати домовленості. Так, наприклад, Україна вважає, що наявність будь-яких незаконних збройних формувань на території ОРДЛО на момент місцевих виборів апріорі не дозволяє говорити про волевиявлення за стандартами ОБСЄ.

Конкретна формула

Власне, як варіант інтерпретації Мінських домовленостей і з'явилася "формула Штайнмайєра". Яка спочатку передбачала конкретизацію і деталізацію питань, пов'язаних саме з виборами.

Так, в листі, підписаному міністрами закордонних справ Німеччини Вальтером Штайнмайєром і Франції Лораном Фабіусом в листопаді 2015 року, передбачалася наступна черговість дій сторін. Політична група у складі ТКГ (за участю представників т.зв. "ЛНР" і "ДНР" – тим самим виконувалися вимоги п.п. 4 і 12 Мінських угод. – "Сьогодні") готує проект спеціального закону про місцеві вибори в окремих районах Луганської та Донецької областей. Український парламент протягом місяця стверджує розроблений проект. Ще три місяці давалося Україні і ОРДЛО на організацію виборів. Тобто передбачалося, що з моменту затвердження проекту до дня виборів повинно пройти максимум чотири місяці.

У листі також йшлося про те, що кандидати на час виборів отримують недоторканність. За результатами виборів повинні набути чинності амністія і закон про особливості самоврядування в ОРДЛО – спершу на тимчасовій, а після визнання ОБСЄ виборів такими, що відповідають стандартам, – на постійній основі.

Крім цього, в листі значна увага приділялася основним для проведення виборів питанням. Так, зокрема, висувалася вимога гарантувати без дискримінацій право громадян претендувати на виборні політичні чи громадські посади індивідуально або як представники політичних партій. Окремий пункт був присвячений питанню висвітлення виборів ЗМІ: західні дипломати вимагали у сторін підтвердження, що співробітникам мас-медіа не створюватиметься жодних адміністративних або законодавчих перешкод для роботи на цих виборах.

Були висловлені пропозиції щодо організації роботи виборчих комісій. Так, підписанти пропонували сторонам розглянути в процесі підготовки спеціального закону про місцеві вибори в ОРДЛО кілька варіантів. Зокрема, створити тимчасову місцеву виборчу комісію або ж спільні (представників ОРДЛО і України) виборчі комісії.

Нарешті, спочатку "формула Штайнмайєра" приділяла значну увагу правам переселенців. Так, сторони акцентували, що громадяни України, які виїхали з ОРДЛО, повинні бути забезпечені правом обирати і бути обраними на місцевих виборах.

Як відомо, "формула Штайнмайєра", підписана Леонідом Кучмою на початку жовтня, порівняно з початковим текстом значно "урізана". У тексті, узгодженому українською стороною, немає ні слова про ЗМІ, доступ партій на вибори, переміщених осіб. З іншого боку, немає в ньому і ключового пункту, що рефреном йде в Мінських угодах і первинному тексті "формули Штайнмайєра" – про те, що спеціальний закон про вибори готуватиметься і узгоджуватиметься з представниками ОРДЛО.

"Справжній закон ("Про особливості місцевого самоврядування..." – "Сьогодні") набуває чинності о 20:00 за місцевим часом в день голосування на позачергових місцевих виборах в окремих районах Донецької і Луганської областей, які призначені і проведені відповідно до Конституції України і спеціальним Законом України, що регулює місцеві позачергові вибори в зазначених районах", – йдеться в тексті, схваленому Україною та іншими сторонами.

Що це – свідома поступка з боку Росії, або ж хитра пастка (згодом Москва може почати апелювати до Мінських угод, в яких, на відміну від урізаної формули Штайнмайєра, вимога узгодити закон про вибори залишилися) – покаже час.

Тим часом в Україні дають зрозуміти, що "зникнення" норми не випадкове. Більш того, про підготовку якогось спеціального закону не йдеться.

"Якщо до моменту старту кампанії буде доопрацьовано Виборчий кодекс – вибори відбудуться за Виборчим кодексом. Якщо ні – у нас є закон про місцеві вибори, і вибори відбудуться за цим законом. Я спілкувався з керівництвом ОБСЄ, з міжнародними експертами, і питання про підготовку особливого спеціального закону не стояло. Є чітка позиція: є законодавство України, жодних окремих законів не потрібно", – зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" народний депутат України (фракція "Слуга народу"), заступник голови комітету питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олександр Качура.

Трохи про політичний ландшафт

Без відповіді залишається поки питання, які політичні сили братимуть участь в місцевих виборах і в якому форматі. Як вже зазначалося вище, спочатку "формула Штайнмайєра" вимагала допуску громадян до виборів "без дискримінацій". При цьому представники парламентської опозиції висловлюють серйозні сумніви, що в разі проведення виборів патріотичні партії зможуть вести на території ОРДЛО повноцінну агітацію. Водночас не варто забувати, що і провідні політичні сили т.зв. "ДНР" і "ЛНР" заборонені чинним на даний момент українським законодавством.

До речі, про сили. На сьогодні політичний ландшафт самопроголошених республік не відрізняється різноманіттям і плюралізмом. Так, за п'ять років окупації в т.зв. "ДНР" сформувалася, по суті, двопартійна система. "Партією влади" є Громадський рух "Донецька республіка" (лідер – Денис Пушилін). "Донецька республіка" – політорганізація "з історією". Створена вона була ще в грудні 2005 року як відповідь на Помаранчеву революцію. З 2007 року заборонена в Україні. На невизнаних виборах до т.зв. "Народної Ради ДНР" в листопаді 2014 року одержала 64,43% голосів. На також невизнаних світовою спільнотою виборах в листопаді 2016-го – 72,5% голосів. Ідеологічні уподобання "Донецької республіки" за ці роки коливалися в унісон "лінії партії", тобто Кремля. Якщо 2014 року організація декларувала прагнення до Росії, всіляко підтримувала сепаратистські настрої в регіонах України, які, як вважали лідери, повинні увійти до "Новоросії", то зараз серед її партійних гасел перше місце займає "мирне будівництво самостійної, економічно самодостатньої, соціально орієнтованої держави". Як зазначається на сайті організації, "рух представлений в кожному місті і районі Донецької Народної Республіки, а також на території, тимчасово підконтрольній Україні, – в місті Слов'янську".

Другою політсилою т.зв. "ДНР" є ще русофільськіший і антизахідніший рух "Вільний Донбас" (лідер – Юрій Сивоконенко). У програмі руху, зокрема, – "прагнення до побудови суб'єктної держави, яка прагне до возз'єднання в єдиний цивілізаційний простір з Росією". На виборах 2014 року рух набрав 27,75% голосів, на виборах 2018-го – 23,9%.

Аналогічна ситуація з політичним плюралізмом в т.зв. "ЛНР". Тон там задає громадський рух "Мир Луганщині" (лідер – Леонід Пасічник). Рух виступає за "мирне будівництво самостійної демократичної Луганської Народної Республіки" і "максимальну взаємодію і зміцнення зв'язків з Росією". Крім того, основною метою руху названо "збереження луганського народу". "Ми не дозволимо київському режиму знищити або вигнати жителів обласного центру з їх землі і віддати її заокеанським спонсорам", – наголошується в програмі руху. На виборах 2014 року до т.зв. "Народної Ради ЛНР" рух "Мир Луганщині" (тоді його очолював Плотницький) набрав 69,42% голосів. На виборах 2018 року – 68,3%.

Друга політсила "ЛНР" – Громадський рух "Луганський економічний союз" (22,23% 2014-го і 16,55% 2018 року). Створений бізнесменами рух за мету декларує відновлення економіки т.зв. "ЛНР". Шлях же досягнення цієї мети, як сказано в програмі, – "інтеграція економіки ЛНР в економічний простір Російської Федерації і Митного Союзу".

Власне, з представниками цих політсил і/або ідеологій, можливо, і доведеться зійтися на виборах в ОРДЛО українським партіям. (При цьому для участі у виборах нинішні "рухи" т.зв. "ЛНР" і "ДНР" будуть або зареєстровані у вигляді партій за українськими законами, або якось трансформуються – все це питання політичних домовленостей). Складно уявити, що в українських політсил після п'ятирічної відсутності в інформаційному полі ОРДЛО є хоч якісь шанси на голоси жителів окупованих територій.

Втім, не варто забувати про переселенців, які проживають на підконтрольній території і цілком орієнтуються в українських політичних розкладах. У разі, якщо їм буде гарантована можливість проголосувати, розклад буде не настільки гнітючим. За досить неточними даними (зокрема, без обліку міграції) т.зв. "ЛНР" і "ДНР", на окупованих територіях проживало близько 3,7 млн ​​жителів, включаючи дітей. А за даними Мінсоцполітики України, станом на 7 жовтня в нашій країні було зареєстровано 1 411 083 переселенців (з яких близько 200 тисяч дітей). Тобто приблизно близько третини потенційних виборців на місцевих виборах в ОРДЛО живуть сьогодні на контрольованій території.

Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" повідомляли, що президент Володимир Зеленський доручив Кабінету міністрів спростити перетин лінії розмежування на Донбасі.