До полікліники-як до банку. Нещодавно МОЗ опублікувало проект документів, які пов’язані з реформуванням первинки. Як і раніше повідомлялося, сімейним, дільничним лікарям або терапевтам, педіатрам з приватного чи державного сектора потрібно буде укладати договори з громадянами на медичне обслуговування. Примірний договір чомусь назвали модним зараз словом — «декларацією».
І це насторожує.. Начебто «боротьба з корупцією» дійшла вже й до поліклінік, але не хвилюйтеся — ніяких фінансових звітів про майно в медичній декларації не міститься. Цей документ пацієнт повинен заповнити й завірити в присутності лікаря. Тож давайте разом його проаналізуємо
Хочу попередити, що я не збираюся «жбурляти каміння» у реформаторів МОЗ Реформи потрібні. Хоча б якісь. Проте нововведення мають бути без зайвого паперового навантаження, прозорі й зрозумілі для кожного пересічного громадянина
Ми — лікарі та пацієнти — давно чекаємо на справжні зміни. Гасло «гроші ходять за пацієнтом» проголошував кожен міністр МОЗ, але на практиці «гроші йдуть від пацієнта». За статистикою кожна українська сім’я з річних податків сплачує 4500 грн на потреби медицини. Чому ж не вистачає цих грошей хоча б на безкоштовні послуги поліклінік? Дослідження УЗД розписані на рік наперед рентгенплівку купуєш за власні кошти, аналізи не завжди безкоштовні, а технічний стан деяких поліклінік нагадує радянський занепад. Мабуть, гроші надходять не на те покращення, про яке нам розповідають з високих трибун, і десь зникають, так і не дійшовши до пацієнта.
Головним показником наповненості поліклінік є кількість відвідувань закладі населенням. За реформою держава гарантуватиме кожній людині певний пакет медичних послуг. Поліклініки пропонують такі послуги, а держава їх закуповуватиме. Послугу профінансують в тому закладі, куди звернеться за допомогою хворий. Пацієнт укладатиме договір на медичне обслуговування з обраним ним сімейним лікарем, розпорядник державних коштів — Національна служба здоров’я — його фінансуватиме. Отже, для оформлення відносин лікар-пацієнт- з’явиться юридичний документ — декларація про вибір лікаря первинної медичної допомоги.
ОБГОВОРЮЄМО ДЕКЛАРАЦІЮ
Як не дивно, але декларація про вибір лікаря первинної медичної допомоги поміщається на одному аркуші паперу. Попри більшість досить простих запитань, наведених у ній, деякі насторожують та спантеличують. Здавалося б, пацієнт прийшов до поліклініки на прийом до дільничного лікаря, проте замість звичайних запитань з амбулаторної медичної картки від хворого вимагають цікаві уточнення — паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків. Начебто пацієнт дверима помилився та зайшов до банку. Що більше — доведеться відповідати й на дуже незвичні для лікувальної установи запитання.
Пункт 5 — місце народження
Навіщо цей пункт з’явився в медичній декларації зовсім незрозуміло. Здалася, в ньому приховали суперечливе запитання про громадянство, адже в даному пункті треба зазначити країну та місце народження. Яка різниця, якщо, скажімо, це людина похилого віку, де вона народилася ЗО років тому — в іншій країні, чи сусідньому місті? Невже вона, маючи українське громадянство, не отримає належної медичної допомоги лише тому, що народилася, припустимо, в російському Ленінграді? Уявляю собі хворого дідуся у вишиванці, який народився в російському містечку, а тут лікар ставить такі недоречні запитання. Ситуація, наче на допиті. До речі, такого дідуся спантеличить і питання про персональну адресу електронної пошти (пункт 11). Добре, що його не обов’язково заповнювати.
Пункти 13 та 14 — місце прописки та проживання
Багато років влада обіцяє прибрати інститут прописки з паспортної ідентифікації людини. Але це лише гасла. Прописка жила, живе і буде жити в свідомості чиновника. Знайшлося їй місце й серед запитань медичної декларації. Якщо адреса прописки та місце перебування громадянина різні, то й у декларації вони зазначаються в окремих пунктах. Цікаво, як відповідатимуть на таке запитання бабусі, які здають в оренду своє житло, перебуваючи тим часом у родичів? А раптом ці дані передадуть до податкової?
Дивна річ ця прописка, її обов’язково звіряють на лікарських прийомах. Живеш начебто в одній країні, а ставлення до тебе, як до гостя. Сплачуєш податки в єдину державну скарбницю, але безоплатну допомогу ти можеш отримати лише за місцем прописки.
У пунктах 13.1 та 14.1 потрібно зазначати ще й поштовий індекс адреси пацієнта за пропискою та місцем фактичного перебування. У зв’язку з цим важлива порада лікарям — тримати поруч з медичними довідниками ще й довідник подових індексів. Так, лікарі тепер нагадуватимуть своїм пацієнтам не тільки зріст, вагу та артеріальний тиск, а ще й поштовий індекс. Хоча, хтозна, можливо, між лікарем та пацієнтом відбуватиметься таємне листування, що не заборонено у межах лікарської таємниці. Смішно? Сумно...
Пункт 14.6 — відмова від допомоги
Цитую розробників проекту декларації: «Якщо пацієнт відмовляється від надання первинної медичної допомоги за місцем проживання (перебування), він має поставити свій підпис навпроти пункту 14.6». Це найсуперечливіший пункт документа.
Припустимо, я мешкаю в Шевченківському районі Києва, обираю собі сімейного лікаря з приватної клініки Солом’янського району (це не забороняється в рамках нового фінансування гарантованого пакету послуг) та підписую з ним декларацію. Тобто виходить, що, обравши собі лікаря не за місцем проживання. я маю поставити підпис під пунктом 14.6, у такий спосіб відмовившись від медичних послуг своєї (за місцем перебування) поліклініки. Що ж в такому випадку повинен робити сімейний лікар, виписуючи направлення до вузьких спеціалістів або на діагностичні та лабораторні дослідження? Виписувати такі направлення лише в медичні заклади Солом’янського району? Адже я відмовився від обслуговуванню у своєму Шевченківському районі. Поясніть мені, будь ласка, автори проекту реформаторської декларації, для мене відтепер вже замкнено двері поліклініки за місцем проживання?
Пункт 16 — слово пароль, або гра в шпигунів
Пам’ятаєте, ще за радянських часів був пароль, який відкривав громадянам усі таємні двері до привілеїв: «Я від Івана Івановича». У запропоновану декларації слово-пароль відкриває новий, електронний простір — «E-Health» Декларація про вибір лікаря буде першим офіційним джерелом інформації, що наповнюватиме новий проект МОЗ — електронний реєстр пацієнтів Україну «Е-Health». Так, нарешті, в нашій державі замість паперового архіву з’явиться сучасна електронна база пацієнтів. Усі персональні дані з медичної декларації вноситимуть до бази «Е-Health». Важливо пам’ятати, що декларація буде своєрідним медичним страховим полісом від держави, тому заповнювати її потрібно розбірливим почерком.
Пароль — це не гра в шпигунів, а ключ до безпеки ваших персональних даних. Щоб перевірити дані або ідентифікувати пацієнта, наприклад, зателефонувавши йому, потрібен своєрідний шифр — слово-пароль. Тобто, називаючи пароль, пацієнт підтверджує свої персональні дані з медичної декларацією. За такою схемою працюють служби електронної пошти та банки. Зазвичай паролем є дівоче прізвище матері, яке слово обере пацієнт — його справа. Завдання лікаря пояснити, для чого такий пункт потрібен, та запропонувати варіанти пошуку слова для пароля.
Висновок
Нововведення завжди викликають багато запитань. Знайшлися такі й у проекті медичної декларації. Нині проект ще чекає на своє узаконення, тож у розробників є час відредагувати всі суперечливі пункти і, можливо, скоротити, або взагалі прибрати їх. Незважаючи на усі суперечності не такої вже простої реформаторської медичної декларації, сподіваємося, що поправки до неї таки внесуть — і впровадять у наше життя.
