Іде весна, іде ясна,
Мов квітка розвилася,
І спогад нам несе вона
Про віщого Тараса.
Є в історії людства імена, які назавжди залишаються у пам’яті народній. Ім’я Тараса Григоровича Шевченка одне з них. Великий патріот України, письменник, художник, творець і борець, все своє життя він присвятив боротьбі за волю і свободу українського народу, за щасливе життя простих людей . Тому нам так зрозумілі і близькі його думи, його пророчі слова, його вірші. Тому щороку в день його народження ми приходимо до пам’ятника, який став для новогродівців символом шани і єднання.
9 Березня 2017 року учні і вчителі Новогродівської загальноосвітньої школи №10 ім. Тараса Шевченка вкотре ініціювали проведення урочистого заходу «Кобзар єднає Україну», що пройшов у міському сквері біля пам’ятника Т.Г. Шевченку.
Відкриття заходу пройшло у формі святкової постанови у виконанні учнів 2-Б, 6-А та 9-А класів. Протягом заходу лунали вірші, пісні,що виспівували пам'ять про великого Кобзаря. З теплою, сповненою поваги і любові промовою, до присутніх звернулася начальник відділу освіти м.Новгродівка Р.М.Кухтіна. А вчитель української мови та літератури Новогродівської загальноосвітньої школи №7 Чернова Н.С. своїм словом ще раз підкреслила, що Шевченко « Буде жити вовіки, як безсмертний наш сучасник» .
Як відомо, вже кілька років поспіль в Україні проводиться конкурс з української мови та літератури імені Тараса Шевченка. Діти нашого міста беруть активну участь у його проведенні. Переможці, які посідають призові місця у нашому місті, запрошуються для участі в обласному етапі конкурсу. Пишаємося, що в цьому навчальному році учениця 5-А класу школи імені Тараса Шевченка Ольховик Олеся стала переможницею і представляла нашу область на Всеукраїнському рівні. Свій власний твір вона з душею і гордістю представила під час заходу.
Яскравими були виступи учнівського хору з піснею «Мрії збуваються» та ансамблю вчителів, пісня у виконанні яких нагадала нам легендарну історію про вербову гілку, яку посадив Тарас, перебуваючи у засланні в далекому Казахстані. Певно ж, що взяла вона сили від його полум’яної української душі…
Захід традиційно завершився покладанням квітів біля підніжжя пам’ятника . Ці квіти, знак пошани і вдячності, залишали і дорослі, і діти. Це свідчить про те,що пам'ять ця безсмертна і буде вічно передаватись їз покоління в покоління!
