18 травня виконується 72 роки, з дня операції частин НКВД, за справою депортації кримських татар. Тисячі людей були визнані винними в пособництві ворогові, тільки за критерієм національної приналежності. Тисячі людей залишилися знедоленими, висланими, позбавленими усіх прав, у тому числі - права на Батьківщину.
Виселення кримськотатарського населення з Криму, проводилося 18 - 20 травня 1944 року, Народним комісаріатом внутрішніх справ СРСР, за рішенням Державного комітету оборони. Основним мотивом його проведення, була можливість участі кримських татар у формуваннях, що виступали на стороні нацистської Німеччини, у Другій Світовій війні.
Цього дня, в 1944 році, в Середню Азію з Криму, був відправлений перший ешалон кримських татар, греків, болгар, німців, вірмен, і інших народів, що населюють Крим. Попри те, що представники кримськотатарського народу брали участь в партизанському русі, можливість співпраці великої частини кримських татар з окупантами, була офіційно оголошена причиною їх депортації.
Всього за 1945-1946 роки, до місць депортації було відправлено 8995 кримських татар-ветеранів війни, у тому числі 524 офіцери і 1392 сержанти. У 1952 році, тільки в Узбекистані, налічувалося, 6057 учасників війни, багато з яких мали високі урядові нагороди.
Попри те, що вони не жили в окупації і не могли брати участь в колабораціоністських формуваннях, депортації піддалися і кримські татари, які евакуювалися з Криму, до зайняття його німцями і встигли повернутися з евакуації в квітні-травні 1944 року. Трохи пізніше, цю долю розділили представники інших національностей : греки, болгари, вірмени. У довідці про чисельність переселенців в 1944-1945 роках відмічено, що в перший період депортації серед кримських татар, болгар, греків і вірмен вона складала 19,6%, з них в Узбецькій РСР нараховували 16052 людини (10,6% від загального числа переселенців), а за 1945 рік - 9, 8%.
Таким чином, депортації піддалися 15040 греків, 12422 болгари, 9621 вірмен. Разом з ними були відправлені на спец. поселення турки, що мешкали на півострові, курди, перси, цигани, румуни. Всього за 1941 і 1944 роки, було виселено більше 300 тисяч людей різних національностей. Депортація колишніх підданих греків і турок, продовжилася і пізніше.
У перші роки посилання, значне число висланих жителів Криму, померли від голоду і хвороб. Оцінки числа загиблих в цей період сильно відрізняються: від 15-25% за оцінками різних радянських офіційних органів, до 46% за оцінками активістів кримськотатарського руху, які збирали відомості про загиблих в 60-і роки. Впродовж 12 років, кримські татари мали статус спец. переселенців, що означало обмеження їх прав, зокрема заборона на самовільний (без письмового дозволу спец. комендатури) перетин кордону спец. поселення і кримінальне покарання, за його порушення. Відомі численні випадки, коли люди засуджувалися до багаторічних (до 25 років) термінів таборів за те, що відвідували родичів в сусідніх селищах, територія яких відносилася до іншого спец. поселення.
Тільки у 1990 році, Рада міністрів, прийняла постанову "Про першочергові заходи за рішенням питань, пов'язаних з поверненням кримських татар в Кримську область".
З того часу почалося масове повернення депортованих в Крим. Цей рух став серйозним випробуванням для економіки і соціальної сфери як Криму, так і України в цілому. Зараз в Криму мешкають 1,9 млн. чоловік, з них 13-15% - кримські татари.
12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію з Криму в 1944 році, геноцидом кримськотатарського народу. Щорічно, в Україні ,влаштовують День пам'яті жертв кримськотатарського народу. Подібні заходи об'єднують народ. Громадяни України, на своїй Батьківщині є коренями могутнього дерева, усі ми повинні розвиватися, рости, не дивлячись ні на що, не падати духом і завжди бути разом.